Віра Ремажевська–осяяти світлом
Віра Ремажевська... Це ім'я звучить у науково-педагогічних кулуарах України та світу, продовжуючи набувати популярність і визнання. У чому ж причина любові і пошани, чим відома власниця цього імені? Що спонукає людей поважно слухати її, вникати в суть робіт, вивчати і поширювати її досвід?
Віра Ремажевська – добрий друг дітей, талановитий педагог-психолог, який тонко відчуває світлу дитячу душу. Заснований у 1996 році у Львові навчально-реабілітаційний центр для дітей з порушеннями зору і слуху, сьогодні знаходиться у фокусі уваги вчених і наукових установ усього світу.
Підкоряючись поклику душі, жінка створила школу для дітей з особливими потребами. Віру турбувала доля її донечки – дитини незрячої від народження. Молодій матері було нелегко змиритися з цим ударом долі. Але вона була змушена усвідомити реальність, навіть почувши вирок лікаря: «Лікування безперспективне». Віра немов прокинулася. Та ці слова не стали початком зневіри, а тільки поштовхом для особистої боротьби і пошуку.
Вона, як мати, не втрачала надії і шукала шляхи виходу з цього нелегкого становища. Передбачаючи майбутні страждання своєї дитини, усім серцем хотіла осяяти світлом її світ, занурений у темряву. Материнське серце відчувало, що вихід неодмінно є. Цей вихід існував поки тільки в уяві Віри... Ідеї стають реальністю, дійсністю лише в тому випадку, коли є внутрішня енергія, воля до життя, що підживлює задуми. Ідеї, що позбавлені духовної сили - нежиттєздатні. Віра Ремажевська володіла необхідною для реалізації своїх задумів енергією душі. Вона черпала цю енергію з мрій про майбутню долю своєї дитини, із невичерпної любові до всіх дітей.
У 1996 році Віра Ремажевська приймає остаточне рішення: вона повинна створити реабілітаційний заклад, де діти з порушеннями зору зможуть пізнати щастя і міцніше протистоятимуть життєвим негараздам. Ця установа буде опорою та надією дітям, що не бачать, для того ,щоб фізична вада не розбивала їх серця. Нехай і позбавлені зору, та вони знайдуть здатність відчувати, осягати життя очима душі, зможуть крокувати в ногу з однолітками. Воля до життя Віри Ремажевської, порухи її душі повинні стати тим сяянням на шляху цих дітей, позбавлених можливості побачити Світло.
Перш за все Віра Ремажевська звернулася до міського управління освіти. Відповідь, яку вона отримала на свій запит, була такою: «З досягненням семирічного віку ви віддаєте дитину в школу для незрячих». Такі слова ніби випромінювали відчай і приреченість. Відповідь абсолютно не влаштовувала жінку. Згодом Віра Ремажевська напише: «Я зрозуміла, що наша система освіти не в силах допомогти таким матерям, як я». І тому вона вирішує навчити усього свою дитину самостійно. З воістину безмежним терпінням вона вчить маленьку Віру користуватися побутовими приладами, і незабаром дівчинка вже може допомагати матері у хатній роботі. Коли донечка вступила до спеціалізованого навчального закладу, Віра влаштувалася туди секретарем. Удома вона допомагала малечі з домашнім завданням і вивченням шрифту Брайля. Для того, щоб працювати вчителем в цій школі, Віра отримала спеціальну педагогічну освіту. У 1996 році з ініціативи Віри Ремажевської у Львові створили спеціалізований експериментальний навчальний садок для дітей з вадами зору. «Левеня» – так назвали цей незвичайний навчальний заклад. У травні 1999 року за рішенням Львівської міської ради ця установа була реорганізована, і надалі почала функціонувати як навчально-реабілітаційний центр для дітей з порушеннями зору. З листопада 2007року року центр переходить під обласне підпорядкування. Рішенням Міністерства освіти і науки України від 14 березня 2008 року, навчально-реабілітаційному центру «Левеня» надається статус експериментального навчального закладу всеукраїнського рівня. Все це, звичайно ж, не випадково. З дня заснування цього закладу експерименти, здійснені Вірою Ремажевською, застосовані методи та підходи були цікавими не тільки в Україні, а й за кордоном. То був центр, який став полігоном для нових ідей і методик, заклад,що й сьогодні не залишають поза своєю увагою фахівці у різних країнах світу.
Створення експериментальної установи (нового статусу), поставило перед Вірою Ремажевською та її колективом нові важливі завдання. Їм потрібно було розробити нову науково-педагогічну експериментальну програму , продемонструвати її ефективність та здійснення на найвищому рівні. Експеримент планувалося здійснити у два етапи. Передбачалося, що перший етап відбудеться з 1999 по 2007 р., а другий етап -з 2007 по 2019 р.
Новий педагогічний експеримент охоплював інноваційний науковий підхід до психолого-педагогічної, медичної та соціальної реабілітації дітей з порушенням слуху або повністю незрячих дітей на науково-методичній основі. Керувала експериментом кандидат педагогічних наук, доцент, директор навчально-реабілітаційного центру «Левеня» Віра Ремажевська. Дванадцятирічна система освіти передбачала три стадії.
Стадія другого етапу, що охопила 2007-2008 роки, була названа підготовчою,інша, терміном з 2009 по 2018 рік – стадією формування, а остання, узагальнююча стадія, була запланована на 2018-2019 роки. Головна мета педагогічного експерименту полягала в тому, щоб виробити науково-методичні основи, українську модель освіти для дітей, що мають особливі потреби.
Розвиток і процвітання розпочатого в 1996 році великого проекту, який подарував надію, сповнював благодаттю серце Віри Ремажевської. Адже кожен новий крок вперед-це сподівання для тих, чиї очі не відали світла,віра у можливість жити повноцінно, і ,як не парадоксально, відчувати себе таким,як усі. Вона намагалася, щоб усі деталі експерименту були здійснені на найвищому рівні та створювали позитивне враження для громадськості, вважаючи, що необхідно здобути довіру батьків, не дати їм втратити надії на світле майбутнє своїх дітей, позбавлених звичайних відчуттів. Віра для дітей, віра для батьків- ті зерна,що хотіла посіяти жінка у людських серцях.
Розповідаючи про діяльність центру, Віра Ремажевська каже, що тут виховуються, навчаються і отримують корекційно-педагогічну допомогу понад двісті дітей віком від двох місяців до дванадцяти років з порушеннями зору і слуху та іншими фізичними вадами.
«Левеня» – єдиний в Україні навчальний заклад, де є групи і класи для сліпоглухих. Для роботи з дітьми з цієї категорії недостатньо відповідного рівня спеціальної методичної підготовки. Одним з важливих елементів є створення особливим чином організованого життєвого простору. Віра Ремажевська зазначає, що місією школи «Левеня» є забезпечення
інтеграції у суспільство дітей з порушеннями зору та інших дітей з обмеженими функціональними можливостями.
Про Віру Ремажевську в Україні говорять: «Вона допомагає тим, які живуть у темряві». У 2010 році жінка стала лауреатом премії «Гордість країни». З моєї точки зору, Віра Ремажевська – людина, що тонко відчуває, гостро сприймає почуття, переживання дитини, і це розуміння я бачу в її погляді. Я не зводив з неї очей, поки вона розповідала про діяльність центру та його вихованців. Слова пані Ремажевської, що йдуть із глибин чуйної душі, сльози в її очах схвилювали мене. У цих очах я побачив довгі роки страждань матері, педагога, вчителя і людини великої душі, відчув все пережите нею, і те, що носила у своєму серці ця жінка. Слухаючи її, я все більше переконувався, що воістину вагомі справи здійснюються, якщо сповнені великою любов'ю.
Сьогодні Віра Ремажевська – кандидат педагогічних наук, доцент, відомий у всьому світі фахівець, завідувач кафедри Львівського інституту післядипломної педагогічної освіти. Досвід Віри Миколаївни сьогодні переймають і українські, й світові фахівці. У неї багато звань і нагород. Але найбільшим визнанням для Віри Миколаївни є слова її дочки, яка закінчила інститут з відзнакою і сьогодні працює у створеному(завдяки старанням своєї матері) Центрі психологом. «Мамо, спасибі тобі за те, що ти не виховала мене інвалідом!».І ці слова-найвища нагорода для зболеного материнського серця.
Віра Миколаївна нагороджена Почесною грамотою уряду, медаллю ім. Н.І. Пільмана «За досягнення у дитячій офтальмології», орденом православної церкви св. Володимира, знаком «Відмінник освіти України». Указом Президента України вона удостоєна почесного звання «Заслужений працівник освіти України». У 2012 році Віра Миколаївна була однією з чотирьох факелоносців від України на ХХХ Олімпійських іграх у Лондоні. Крім того, вона нагороджена орденом «Усмішки» – міжнародною дитячою відзнакою, якою, за сорокарічне її існування, були нагороджені видатні люди світу – принцеса Діана, Мати Тереза, Далай Лама і Папа Іоанн Павло II. Цієї нагороди Віра Ремажевська удостоєна за світло, яке вона дарує дитячим душам, за факел надії, яким вона запалює віру в себе сотень людей, за іскру любові у їхніх серцях, за осяяні Світлом двері надії, які вона відкриває перед усіма, що її потребують. Насправді - це реальне обличчя справжнього педагога. Розмовляючи з Вірою Миколаївною, я воістину відчув безмежну любов її чуйного серця.
Слова цієї,відданої своїй справі жінки,вразили мене: «Все, що робить людина, робиться з егоїстичних мотивів. Я створила цей центр для батьків та дітей, суспільства і моєї країни. Але перш за все я зробила це для себе, тому що не можна врятувати інших, якщо не можеш допомогти собі самому!»
Навчально-реабілітаційний центр «Левеня» здійснює свою діяльність у структурно налагодженій організації відділів. Кожен з яких має на меті створення моделі ранньої психолого-медико-педагогічної допомоги, організацію навчання і реабілітації вихованців , та їх інтеграцію в осередок однолітків.
Консультаційний пункт
Реабілітація в Центрі має комплексний характер. Всі процеси забезпечуються сучасним лікувально-відновлювальним і лікувально-профілактичним обладнанням, спеціальними педагогічними засобами.
Реабілітація та навчання в Центрі відбувається за авторськими навчально-методичними програмами, діагностика та лікування здійснюються за допомогою найсучаснішого медичного обладнання, застосовуються комп'ютерні програми, які допомагають здоровому розвитку дітей, використовується авторська методика «Розвитку зору», функціональна діагностика для малолітніх та визначення патологій зору у дітей з психофізичними порушеннями за методом Л. Хювярінен.
Для забезпечення здоров'я і максимального розвитку, з вихованцями працюють лікарі-окулісти, неврологи, педіатри, ортопеди, масажисти, фізіотерапевти, психологи-практики, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди. Особлива увага приділяється вивченню англійської мови, абетці Брайля, комп'ютерним програмам. Окрім того, в центрі є студії образотворчого мистецтва і музики, для стимуляції творчого розвитку і самореалізації дітей.
Сеанси казкотерапії, які використовують у цьому центрі, мають за мету формування духовного світу дітей, і відіграють велику роль в їх інтеграції у суспільство. Знайомлячись з роботою, надбаннями Центру, можна зробити висновок, що основою реабілітації є раннє втручання, психологічна, педагогічна і соціально-культурна реабілітація.
Як діти стають «левенятами»?
Перед тим,як дитина потрапить до центру, соціальні педагоги знайомляться в першу чергу із сімейним станом майбутнього вихованця. Якщо в родині наявний фактор ризику, то заповнюється соціальний паспорт сім'ї, і вживаються усі необхідні заходи. Так, для кожної дитини визначають індивідуальні форми навчання та програма реабілітації. Цю програму розробляє педагог, який працює з дитиною.
Індивідуально-корекційні програми розробляють співробітники різних відділів центру- психологи, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, а також обласні лікарі-офтальмологи.
Навчально-реабілітаційний центр «Левеня» ліцензований відповідно до вимог навчальних закладів України. Навчання в ньому здійснюється за державними загальноосвітніми та авторськими корекційними програмами. Соціальний супровід і налагодження комунікації з соціумом здійснюють педагоги. Вони систематично відвідують школи, де вчаться інтегровані діти, зустрічаються з вчителями, учнями та випускниками центру, стежать за успішністю. З усіма школами досягнуто згоди про таку співпрацю. У тридцять одній зі ста шкіл Львова здобувають освіту вихованці закладу. За словами Віри Ремажевської, дев'яносто два відсотки вихованців центру інтегруються в середні загальноосвітні школи. Взагалі «Левеня» дотримується позиції, що всі діти, незалежно від індивідуальних особливостей, мають право здобувати освіту разом зі своїми однолітками.
Співробітники закладу, починаючи з 2003 року, вперше в Україні, працюють над індивідуальної програмою реабілітації дитини з інвалідністю. Головна мета центру – надавати ранню допомогу дітям із серйозними порушеннями зору , їхнім сім'ям, а також забезпечити початкову освіту дітей, і можливість крокувати в ногу зі своїми однолітками. Все це здійснюється на підставі спеціальних методик, розроблених в навчально-реабілітаційному центрі.
З чого складаються ці методики? Діагностика та корекція здійснюються за спеціальними авторськими й адаптаційними методами, реабілітація кожної дитини проводиться за індивідуальною програмою, лікарі та педагоги центру під час і після занять систематично відстежують процес реабілітації дітей. Вони ознайомлюють батьків з медичними показниками і з успішністю дітей, режимом роботи закладу, клінікою захворювань. Навчально-виховний і реабілітаційний процес у центрі здійснюється за авторським планом і програмою відділів шкільної та дошкільної освіти. У процесі навчання використовуються спеціальні зошити і посібники, підручники та дидактичні матеріали, що розробляються співробітниками і педагогічним колективом «Левеня». Одним з новітніх напрямків експериментальної педагогічної діяльності є рання комплексна допомога дітям та їхнім родинам. Ця допомога надається не тільки сім'ям, які проживають у Львові чи Львівській області, але й дітям з інших областей та міст України.
«Левеня» постійно розширює своє коло. Цей центр широко відчиняє двері для світу. За цими дверима всім, хто потребує допомоги, сяє незгасне світло надії...
Боюкага Мікаіллі
Редактор газети «Освіта і час»
Віра Ремажевська – добрий друг дітей, талановитий педагог-психолог, який тонко відчуває світлу дитячу душу. Заснований у 1996 році у Львові навчально-реабілітаційний центр для дітей з порушеннями зору і слуху, сьогодні знаходиться у фокусі уваги вчених і наукових установ усього світу.
Підкоряючись поклику душі, жінка створила школу для дітей з особливими потребами. Віру турбувала доля її донечки – дитини незрячої від народження. Молодій матері було нелегко змиритися з цим ударом долі. Але вона була змушена усвідомити реальність, навіть почувши вирок лікаря: «Лікування безперспективне». Віра немов прокинулася. Та ці слова не стали початком зневіри, а тільки поштовхом для особистої боротьби і пошуку.
Вона, як мати, не втрачала надії і шукала шляхи виходу з цього нелегкого становища. Передбачаючи майбутні страждання своєї дитини, усім серцем хотіла осяяти світлом її світ, занурений у темряву. Материнське серце відчувало, що вихід неодмінно є. Цей вихід існував поки тільки в уяві Віри... Ідеї стають реальністю, дійсністю лише в тому випадку, коли є внутрішня енергія, воля до життя, що підживлює задуми. Ідеї, що позбавлені духовної сили - нежиттєздатні. Віра Ремажевська володіла необхідною для реалізації своїх задумів енергією душі. Вона черпала цю енергію з мрій про майбутню долю своєї дитини, із невичерпної любові до всіх дітей.
У 1996 році Віра Ремажевська приймає остаточне рішення: вона повинна створити реабілітаційний заклад, де діти з порушеннями зору зможуть пізнати щастя і міцніше протистоятимуть життєвим негараздам. Ця установа буде опорою та надією дітям, що не бачать, для того ,щоб фізична вада не розбивала їх серця. Нехай і позбавлені зору, та вони знайдуть здатність відчувати, осягати життя очима душі, зможуть крокувати в ногу з однолітками. Воля до життя Віри Ремажевської, порухи її душі повинні стати тим сяянням на шляху цих дітей, позбавлених можливості побачити Світло.
Перш за все Віра Ремажевська звернулася до міського управління освіти. Відповідь, яку вона отримала на свій запит, була такою: «З досягненням семирічного віку ви віддаєте дитину в школу для незрячих». Такі слова ніби випромінювали відчай і приреченість. Відповідь абсолютно не влаштовувала жінку. Згодом Віра Ремажевська напише: «Я зрозуміла, що наша система освіти не в силах допомогти таким матерям, як я». І тому вона вирішує навчити усього свою дитину самостійно. З воістину безмежним терпінням вона вчить маленьку Віру користуватися побутовими приладами, і незабаром дівчинка вже може допомагати матері у хатній роботі. Коли донечка вступила до спеціалізованого навчального закладу, Віра влаштувалася туди секретарем. Удома вона допомагала малечі з домашнім завданням і вивченням шрифту Брайля. Для того, щоб працювати вчителем в цій школі, Віра отримала спеціальну педагогічну освіту. У 1996 році з ініціативи Віри Ремажевської у Львові створили спеціалізований експериментальний навчальний садок для дітей з вадами зору. «Левеня» – так назвали цей незвичайний навчальний заклад. У травні 1999 року за рішенням Львівської міської ради ця установа була реорганізована, і надалі почала функціонувати як навчально-реабілітаційний центр для дітей з порушеннями зору. З листопада 2007року року центр переходить під обласне підпорядкування. Рішенням Міністерства освіти і науки України від 14 березня 2008 року, навчально-реабілітаційному центру «Левеня» надається статус експериментального навчального закладу всеукраїнського рівня. Все це, звичайно ж, не випадково. З дня заснування цього закладу експерименти, здійснені Вірою Ремажевською, застосовані методи та підходи були цікавими не тільки в Україні, а й за кордоном. То був центр, який став полігоном для нових ідей і методик, заклад,що й сьогодні не залишають поза своєю увагою фахівці у різних країнах світу.
Створення експериментальної установи (нового статусу), поставило перед Вірою Ремажевською та її колективом нові важливі завдання. Їм потрібно було розробити нову науково-педагогічну експериментальну програму , продемонструвати її ефективність та здійснення на найвищому рівні. Експеримент планувалося здійснити у два етапи. Передбачалося, що перший етап відбудеться з 1999 по 2007 р., а другий етап -з 2007 по 2019 р.
Новий педагогічний експеримент охоплював інноваційний науковий підхід до психолого-педагогічної, медичної та соціальної реабілітації дітей з порушенням слуху або повністю незрячих дітей на науково-методичній основі. Керувала експериментом кандидат педагогічних наук, доцент, директор навчально-реабілітаційного центру «Левеня» Віра Ремажевська. Дванадцятирічна система освіти передбачала три стадії.
Стадія другого етапу, що охопила 2007-2008 роки, була названа підготовчою,інша, терміном з 2009 по 2018 рік – стадією формування, а остання, узагальнююча стадія, була запланована на 2018-2019 роки. Головна мета педагогічного експерименту полягала в тому, щоб виробити науково-методичні основи, українську модель освіти для дітей, що мають особливі потреби.
Розвиток і процвітання розпочатого в 1996 році великого проекту, який подарував надію, сповнював благодаттю серце Віри Ремажевської. Адже кожен новий крок вперед-це сподівання для тих, чиї очі не відали світла,віра у можливість жити повноцінно, і ,як не парадоксально, відчувати себе таким,як усі. Вона намагалася, щоб усі деталі експерименту були здійснені на найвищому рівні та створювали позитивне враження для громадськості, вважаючи, що необхідно здобути довіру батьків, не дати їм втратити надії на світле майбутнє своїх дітей, позбавлених звичайних відчуттів. Віра для дітей, віра для батьків- ті зерна,що хотіла посіяти жінка у людських серцях.
Розповідаючи про діяльність центру, Віра Ремажевська каже, що тут виховуються, навчаються і отримують корекційно-педагогічну допомогу понад двісті дітей віком від двох місяців до дванадцяти років з порушеннями зору і слуху та іншими фізичними вадами.
«Левеня» – єдиний в Україні навчальний заклад, де є групи і класи для сліпоглухих. Для роботи з дітьми з цієї категорії недостатньо відповідного рівня спеціальної методичної підготовки. Одним з важливих елементів є створення особливим чином організованого життєвого простору. Віра Ремажевська зазначає, що місією школи «Левеня» є забезпечення інтеграції у суспільство дітей з порушеннями зору та інших дітей з обмеженими функціональними можливостями.
Про Віру Ремажевську в Україні говорять: «Вона допомагає тим, які живуть у темряві». У 2010 році жінка стала лауреатом премії «Гордість країни». З моєї точки зору, Віра Ремажевська – людина, що тонко відчуває, гостро сприймає почуття, переживання дитини, і це розуміння я бачу в її погляді. Я не зводив з неї очей, поки вона розповідала про діяльність центру та його вихованців. Слова пані Ремажевської, що йдуть із глибин чуйної душі, сльози в її очах схвилювали мене. У цих очах я побачив довгі роки страждань матері, педагога, вчителя і людини великої душі, відчув все пережите нею, і те, що носила у своєму серці ця жінка. Слухаючи її, я все більше переконувався, що воістину вагомі справи здійснюються, якщо сповнені великою любов'ю.
Сьогодні Віра Ремажевська – кандидат педагогічних наук, доцент, відомий у всьому світі фахівець, завідувач кафедри Львівського інституту післядипломної педагогічної освіти. Досвід Віри Миколаївни сьогодні переймають і українські, й світові фахівці. У неї багато звань і нагород. Але найбільшим визнанням для Віри Миколаївни є слова її дочки, яка закінчила інститут з відзнакою і сьогодні працює у створеному(завдяки старанням своєї матері) Центрі психологом. «Мамо, спасибі тобі за те, що ти не виховала мене інвалідом!».І ці слова-найвища нагорода для зболеного материнського серця.
Віра Миколаївна нагороджена Почесною грамотою уряду, медаллю ім. Н.І. Пільмана «За досягнення у дитячій офтальмології», орденом православної церкви св. Володимира, знаком «Відмінник освіти України». Указом Президента України вона удостоєна почесного звання «Заслужений працівник освіти України». У 2012 році Віра Миколаївна була однією з чотирьох факелоносців від України на ХХХ Олімпійських іграх у Лондоні. Крім того, вона нагороджена орденом «Усмішки» – міжнародною дитячою відзнакою, якою, за сорокарічне її існування, були нагороджені видатні люди світу – принцеса Діана, Мати Тереза, Далай Лама і Папа Іоанн Павло II. Цієї нагороди Віра Ремажевська удостоєна за світло, яке вона дарує дитячим душам, за факел надії, яким вона запалює віру в себе сотень людей, за іскру любові у їхніх серцях, за осяяні Світлом двері надії, які вона відкриває перед усіма, що її потребують. Насправді - це реальне обличчя справжнього педагога. Розмовляючи з Вірою Миколаївною, я воістину відчув безмежну любов її чуйного серця.
Слова цієї,відданої своїй справі жінки,вразили мене: «Все, що робить людина, робиться з егоїстичних мотивів. Я створила цей центр для батьків та дітей, суспільства і моєї країни. Але перш за все я зробила це для себе, тому що не можна врятувати інших, якщо не можеш допомогти собі самому!»
Навчально-реабілітаційний центр «Левеня» здійснює свою діяльність у структурно налагодженій організації відділів. Кожен з яких має на меті створення моделі ранньої психолого-медико-педагогічної допомоги, організацію навчання і реабілітації вихованців , та їх інтеграцію в осередок однолітків.
Консультаційний пункт
Реабілітація в Центрі має комплексний характер. Всі процеси забезпечуються сучасним лікувально-відновлювальним і лікувально-профілактичним обладнанням, спеціальними педагогічними засобами.
Реабілітація та навчання в Центрі відбувається за авторськими навчально-методичними програмами, діагностика та лікування здійснюються за допомогою найсучаснішого медичного обладнання, застосовуються комп'ютерні програми, які допомагають здоровому розвитку дітей, використовується авторська методика «Розвитку зору», функціональна діагностика для малолітніх та визначення патологій зору у дітей з психофізичними порушеннями за методом Л. Хювярінен.
Для забезпечення здоров'я і максимального розвитку, з вихованцями працюють лікарі-окулісти, неврологи, педіатри, ортопеди, масажисти, фізіотерапевти, психологи-практики, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди. Особлива увага приділяється вивченню англійської мови, абетці Брайля, комп'ютерним програмам. Окрім того, в центрі є студії образотворчого мистецтва і музики, для стимуляції творчого розвитку і самореалізації дітей.
Сеанси казкотерапії, які використовують у цьому центрі, мають за мету формування духовного світу дітей, і відіграють велику роль в їх інтеграції у суспільство. Знайомлячись з роботою, надбаннями Центру, можна зробити висновок, що основою реабілітації є раннє втручання, психологічна, педагогічна і соціально-культурна реабілітація.
Як діти стають «левенятами»?
Перед тим,як дитина потрапить до центру, соціальні педагоги знайомляться в першу чергу із сімейним станом майбутнього вихованця. Якщо в родині наявний фактор ризику, то заповнюється соціальний паспорт сім'ї, і вживаються усі необхідні заходи. Так, для кожної дитини визначають індивідуальні форми навчання та програма реабілітації. Цю програму розробляє педагог, який працює з дитиною.
Індивідуально-корекційні програми розробляють співробітники різних відділів центру- психологи, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, а також обласні лікарі-офтальмологи.
Навчально-реабілітаційний центр «Левеня» ліцензований відповідно до вимог навчальних закладів України. Навчання в ньому здійснюється за державними загальноосвітніми та авторськими корекційними програмами. Соціальний супровід і налагодження комунікації з соціумом здійснюють педагоги. Вони систематично відвідують школи, де вчаться інтегровані діти, зустрічаються з вчителями, учнями та випускниками центру, стежать за успішністю. З усіма школами досягнуто згоди про таку співпрацю. У тридцять одній зі ста шкіл Львова здобувають освіту вихованці закладу. За словами Віри Ремажевської, дев'яносто два відсотки вихованців центру інтегруються в середні загальноосвітні школи. Взагалі «Левеня» дотримується позиції, що всі діти, незалежно від індивідуальних особливостей, мають право здобувати освіту разом зі своїми однолітками.
Співробітники закладу, починаючи з 2003 року, вперше в Україні, працюють над індивідуальної програмою реабілітації дитини з інвалідністю. Головна мета центру – надавати ранню допомогу дітям із серйозними порушеннями зору , їхнім сім'ям, а також забезпечити початкову освіту дітей, і можливість крокувати в ногу зі своїми однолітками. Все це здійснюється на підставі спеціальних методик, розроблених в навчально-реабілітаційному центрі.
З чого складаються ці методики? Діагностика та корекція здійснюються за спеціальними авторськими й адаптаційними методами, реабілітація кожної дитини проводиться за індивідуальною програмою, лікарі та педагоги центру під час і після занять систематично відстежують процес реабілітації дітей. Вони ознайомлюють батьків з медичними показниками і з успішністю дітей, режимом роботи закладу, клінікою захворювань. Навчально-виховний і реабілітаційний процес у центрі здійснюється за авторським планом і програмою відділів шкільної та дошкільної освіти. У процесі навчання використовуються спеціальні зошити і посібники, підручники та дидактичні матеріали, що розробляються співробітниками і педагогічним колективом «Левеня». Одним з новітніх напрямків експериментальної педагогічної діяльності є рання комплексна допомога дітям та їхнім родинам. Ця допомога надається не тільки сім'ям, які проживають у Львові чи Львівській області, але й дітям з інших областей та міст України.
«Левеня» постійно розширює своє коло. Цей центр широко відчиняє двері для світу. За цими дверима всім, хто потребує допомоги, сяє незгасне світло надії...
Боюкага Мікаіллі
Редактор газети «Освіта і час»
Комментарии
Отправить комментарий